Українські діти - патріоти своєї країни, але хотіли б жити за кордоном

Менше половини українських дітей хотіли б жити в Україні, коли подорослішають. Більше 90% вважають, що для успішної кар'єри їм необхідна у першу чергу англійська мова.

Менше половини українських дітей хотіли б жити в Україні, коли подорослішають. Більше 90% вважають, що для успішної кар'єри їм необхідна у першу чергу англійська мова. Aндрій Товстиженко, ZN.UA Абсолютна більшість (95,1%) школярів пишаються своїм українським громадянством, в той час як тільки 4,9% не відчувають гордості. Про це свідчать дані опитування, проведеного Інститутом Горшеніна у дитячому таборі «Артек».

 При цьому хотіли б жити в Україні, коли стануть дорослими, менше половини опитаних - 49,1%, за кордоном - 30,9%. Не змогли відповісти - 20,0%. 

В Україні хотіли б отримувати вищу освіту 66,7% опитаних, в Європі - 31,4%, у США - 11,2%, в Росії - 8,8% (можна було вказати 2 варіанти відповіді).

 При цьому 91,5% школярів вважають, що для успішної кар'єри вони повинні в першу чергу володіти англійською мовою, українською - 78,8%, російською - 71,1%, німецькою - 46,8%, французькою - 30,5%, китайською - 17,8% (можна було вказати 3-5 варіантів відповіді).

 Дослідження проводилося Інститутом Горшеніна серед дітей МДЦ «Артек». Всього було 3000 дітей, які живуть в Україні, у віці від 7 до 16 років. Похибка репрезентативності даного дослідження не перевищує +/-1,8%. 

Україна починається з тебе

УКРАЇНА ОЧИМА ДІТЕЙ

ПІСНЯ ПРО УКРАЇНУ 

Я йшов лугами навпростець, 

Де трави у коліно, 

Знайому пісню вітерець 

Співав про Україну. 

Шуміли в ній бори, ліси 

І грали десь цимбали, 

Козацькі давні голоси, 

Мов з-під землі, лунали. 

І моря чорного прибій 

В кайданнім передзвоні 

Я чув у пісні вітровій 

У себе біля скроні. 

Ловив я звуки на льоту 

В повітрі голубому 

І вивчив пісеньку оту 

Дорогою додому. 

І поки йшов я поміж трав 

По молодому листу, 

З верби сопілку змайстрував 

Зелену, голосисту. 

Тоді вдихнув пісенний звук 

У дудочку вербову, 

Озвався гай, озвався луг 

На ту правдиву мову. 

Шуміли в ній бори, ліси 

І грали десь цимбали... 

Уже й пташині голоси 

Ту пісню підіймали. 

Затихнув я, бо йшов здаля. 

Дай, думаю, спочину... 

Аж чую - вся моя земля 

Співа про Україну. 

                                                             П. Засенко 

КРАЇНА МОЯ — УКРАЇНА 

Мої нескінченні дороги 

Сплелися, мов доля моя, 

Я знову вернув до порога, 

Де батьківська рідна земля. 

Країно моя — Україно, 

Ще пращурів пам'ять жива, 

Знайома тут кожна стежина, 

І сонце мене зігріва. 

Хай пісня твоя, Україно, 

Злітає, як птах у блакить, 

А мова твоя солов'їна 

У кожній оселі звучить. 

Піду у садочок вишневий, 
Послухаю спів солов'я, 
Там ранок зустріну рожевий, 
Тобі я вклонюся, земля. 

                                                         

                                                                          Ф. Пантов

ПІСНЯ ПРО УКРАЇНУ 

Дівчина-калина 

В білому віночку 

Вийшла із хатини, 

Стала на горбочку. 

А як заспівала 

Солов'їно-дзвінко — 

В лісі розстеляла 

Килими з барвінку. 

Золотила ниву, 

Голубила небо, 

Дітвору щасливу 

Кликала до себе. 

Кличе всіх щоднини 

До краси і згоди 

Пісня України, 

Що єдна народи. 

                                                                    М. Гринчук

УКРАЇНІ 

Україно, 

Ти - сонце весняне, 

Моя рідна, моя золота... 

Твої древні задумані храми, 

Старовинні чудесні міста – 

Ніби в казці, де час зупинився, 

Щоб усе, що було, пригадати: 

Тихі співи і танці вогнисті, 

Щебетання в садку біля хати, 

І тумани, і роси краплисті, 

І героїв славетних життя, - 

І мале босоноге дитя, 

Що біжить радо з піснею в поле 

І сміється, хоч ніженьки коле!.. 

                                                                   Я. Черняк

Я - УКРАЇНКА 

Я - українка! 

Горджуся й радію, 

Що рідною мовою 

Я володію, 

Шевченковим словом 

Умію писати 

Слова мелодійні 

У вірші складати. 

Я - українка! 

Живу в Україні, 

На вільній, єдиній 

Моїй Батьківщині, 

Де все мені в радість: 

Ліси і садки. 

Озера й річки, 

І глибокі ставки , 

Лани неосяжні, 

І гори, й долини, 

Цвіт білосніжний 

У лузі калини. 

В душі моїй солодко 

Грає сопілка, 

Бо я з України, 

Бо я - українка! 

                                                         О. Василенко

50 афоризмів про Батьківщину

1. Ганьбити свою вітчизну – значить зраджувати її.
      Віктор ГЮҐО
    
2. Де добре, там і батьківщина.
      Аристофан
    
3. Держава – це не я!
      Аркадій Давидович
    
4. Держава – це я.
      Людовик XIV
    
5. Держава існує не для того, щоб перетворити земне життя в рай, а для того, щоб перешкодити їй остаточно перетворитися в пекло.
      Микола Бердяєв
    
6. Держава створюється не заради того, щоб тільки жити, а переважно для того, щоб жити щасливо.
      АРИСТОТЕЛЬ
    
7. Держави гинуть тоді, коли не можуть більше відрізняти хороших людей від поганих.
      АНТИСФЕН
    
8. Державний корабель – єдиний, який дає течу на самому верху.
      Джеймс Рестон
    
9. Для врятування держави достатньо однієї великої людини.
      ВОЛЬТЕР
    
10. Добробут держави забезпечують не ті гроші, які вона щорічно видає чиновникам, а ті, що вона щорічно залишає в кишенях громадян.
       Йожеф фон Етвеш
     
11. Дорожче батьківщини, де ми народилися, – лише Батьківщина, яку ми завоювали.
       Андрій КОВАЛЬ
     
12. Коли в державі смута – виникають "вірнопіддані".
       Лао–Цзи
     
13. Коли державою правлять кухарки, може заваритися будь–яка каша.
       Микола Левицький
     
14. Коли свобода зникла, залишається ще країна, та вітчизни вже немає.
       Франсуа Рене де Шатобріан
     
15. Кращий засіб прищепити дітям любов до Батьківщини полягає в тому, щоб ця любов була у батьків.
       Шарль де Монтеск’є
     
16. Лише вільний громадянин має вітчизну; раб, кріпак, підлеглий деспоту мають тільки батьківщину.
       Анатоль Франс
     
17. Лише той рівний іншому, хто це доводить, і лише той гідний волі хто вміє її завоювати.
       Шарль Бодлер
     
18. Любов до Батьківщини – перша чеснота цивілізованої людини.
       Наполеон I
     
19. Любов до Батьківщини не знає кордонів.
       Станіслав Єжи ЛЕЦ
     
20. Любов до Батьківщини повинна походити з любові до людства, як частка із загального.
       Віссаріон Бєлінский
     
21. Любов до Батьківщини починається з сім'ї.
       Френсис БЕКОН
     
22. Любов до власного блага виробляє у нас любов до Батьківщини, а особисте самолюбство – гордість народну, котра служить опорою патріотизму.
       Микола Карамзін
     
23. Людина без Батьківщини – все одно, що людина без матері.
       Мансісідор
     
24. Людина відчуває свій обов'язок лише в тому випадку, коли вона вільна.
       Бергсон
     
25. Ми є рабами законів, щоб бути вільними.
       ЦИЦЕРОН
     
26. Можна покинути домівку, але не Батьківщину.
       Азерб.
     
27. Моя батьківщина там, де моя бібліотека.
       Еразм РОТТЕРДАМСЬКИЙ
     
28. Найсильніша туга – це туга за Батьківщиною.
       Януш КОРЧАК
     
29. Нація лише в тому випадку має характер, якщо вона вільна.
       Сталь
     
30. Наша любов завжди повинна бути сильнішою за нашу ненависть. Треба любити Росію й російський народ більше, ніж ненавидіти революцію й більшовиків.
       Микола Бердяєв
     
31. Не питай, що твоя батьківщина може зробити для тебе, – спитай, що ти можеш зробити для своєї батьківщини.
       Джон Кеннеді
     
32. Недобре бути надто вільним, недобре ні в чому не знати нужди.
       Блез ПАСКАЛЬ
     
33. Немає на світі держави вільнішу за нашу, яка, насолоджуючись ліберальними політичними закладами, кориться разом із тим найменшій вказівці влади.
       Козьма Прутков
     
34. Немає нічого гіршого, ніж блукати в чужих краях.
       ГОМЕР
     
35. Ногами людина повинна врости в землю своєї батьківщини, а очі її нехай оглядають весь світ.
       Джордж Сантаяна
     
36. Патріотизм як мета й результат патріотичного виховання молоді – це прояв любові до Батьківщини, вітчизни.
       Володимир Даль
     
37. Репутація держави найточніше визначається сумою, яку вона здатна взяти в борг.
       Вінстон Черчілль
     
38. Розумному весь світ – батьківщина.
       Чеченське прислів'я.
     
39. Той, хто живе повсюди, не живе ніде.
       Горацій Марціал
     
40. У мене не туга за батьківщиною, а туга за чужиною.
       Федір Тютчев
41. Хай батьківщина явить себе матір'ю усіх громадян;
    хай вигоди, якими користуються вони в своїй вітчизні, зроблять її для них дорогою;
    хай уряд залишить їм в суспільному управлінні частку, достатню для того, щоб вони відчували, що вони у себе вдома;
    хай закони будуть в їхніх очах лише запорукою загальної свободи.
       Жан Жак Руссо
     
42. Хто не живе на Батьківщині, не знає смаку життя.
       Осетинське прислів’я
     
43. Хто не любить свого народу, той не полюбить і чужого.
       Осетинський афоризм
     
44. Хто побував на чужині, стає добрішим.
       Перське прислів'я
     
45. Хто по-справжньому вільний?
    – Той, хто не раболепствує власним пристрастям і чужим забаганкам.
       Глінка
     
46. Чим більше ми будемо націоналістами, тим більше ми будемо європейцями (вселюдьми).
       Достоєвський
     
47. Щоб свободою можна було володіти, її теж слід обмежити.
       Бьорк
     
48. Я почуваю себе вдома в усьому світі, де є хмари, птахи і людські сльози.
       Люксембург
     
49. Якщо б природа мала стільки законів, як держава, сам Господь не в змозі був би керувати нею.
       Людвіг БЕРНЕ
     
50. Якщо держава – це ми, то хто тоді вони?
       Флоріан БОДНАР

Що думають діти про Україну

Святкували Незалежність. Кожен по-своєму. Хтось стояв у живих ланцюгах людей у вишиванках, хтось стрибав під ритми концертів російськомовної попси, а хтось старанно порався на городі – бо видалася гарна тепла днина.

У кожного з нас своє бачення і сприйняття цієї події. От подумала, що з того часу минуло двадцять років – і внутрішньо здригнулася. Двадцять найкращих молодих років життя. І не було ще жодного року, щоб не доводилося стояти у бойовій стійці, піднявши правицю і ухиляючись від ударів. Кризи, дефолти, зміни влади, яка щоразу не виправдовує сподівань і зраджує національні інтереси разом з інтересами простої людини. Але як би не було складно в цій знекровленій розкраданням і брехнею країні, у цій державі умовної демократії, олігархічних кланів, гламурних бутиків і нескінченних секондхендів, мені ніколи, жодного разу, навіть у страшному сні не хотілося повернутися в радянське минуле, в систему, яка визначає місце людини-гвинтика з заліпленим пластиром ротом. Хоча б тому, що з незалежністю прийшло відчуття усвідомленого вибору і права мати свою думку.

(Ольга Івасюк, учениця 9 класу, м. Умань)

Я – Українка!

Я не ношу вишиванок і не вмію танцювати гопак, я не люблю сало і стіни моєї кімнати не завішані рушниками і портретами видатних українських поетів. І хоча свої перші слова я сказала російською мовою... Все ж таки, я – ГРОМАДЯНКА УКРАЇНИ.

Для мене це звучить гордо. І як би не лаяли нашу владу й людей, я люблю Україну. Я тут народилася, живу, навчаюся і їхати з України не збираюся. Тут знаходиться все, що мені дороге: рідні, друзі, школа... Тут народилися мої батьки. І нехай зараз наша країна переживає важкий час, я вірю, що все буде добре, не може нам вічно не щастити! А поки що я радію чистому блакитному небу, яскравому сонцю, родючій землі, рідним людям, гарним оцінкам у школі, спілкуванню із друзями. 

(Дарія Щербина, учениця 5 класу, м. Красний Лиман, Одеська обл.)

Спостерігаючи за подіями останніх місяців у державі, намагаюся збагнути, чому ж ми ніяк не можемо жити краще? Що нам, українцям, для цього бракує? Є у нас золота земля, ми – народ працелюбний, душа українська – багата, щедра. То чому ж ми ніяк не можемо розбудувати свою країну? Кидаємося з одних крайнощів у інші та легко змінюємо свої переконання, відмовляючись від власних слів, обіцянок у найскрутніші для України хвилини, піднімаємо питання існування двох державних мов (але ж в дитини може бути лише одна мати?)...

(Анастасія Калюта, учениця 6 класу, Кіровоградська обл.)

Ідуть вкраїнськії раби
З девізом вічним: «Зароби!»
Через моря, ліси і гори,
Через російськії простори
На заробітки. Скрізь по світу
Доволі нашого є цвіту.
Та ні в Росії, ні в Канаді,
Ні в Білорусі нам не раді.
Та що поробиш, коли вдома
Старі батьки, і діти, й жони
Ледь-ледь копієчку збирають,
Роботи тут для них немає.
І кожен змалку добре знає,
Який на нього шлях чекає...»

(Наталія Тайстра, учениця 9 класу, с.Міжгір’я, Закарпатська обл.)

Я живу зі своєю бабусею, яку дуже люблю. Вона для мене і мама, і тато, і найкращий друг. У щоденній молитві, звертаючись до Всевишнього, я прошу для неї хоч трохи здоров’я, бо вона має хворе серце. Бабуся моя виростила п’ятьох дітей, серед них і мою маму. Мама не живе тепер з нами, бо вона на заробітках в Італії. Коли приїжджає у гості додому, то каже, що Італія дуже гарна, сонячна країна. Але для мене ця країна чужа, далека і зовсім не сонячна, бо вона забрала мою маму. Я щодня чекаю на неї, вона часто дзвонить додому, я чую її лагідний голос, але не бачу її добрих синіх очей.

…Коли я виросту і у мене буде сім’я, то ніколи не зможу залишити власних дітей напризволяще, бо сам знаю, як гірко бути змалку без тата.

…Хочу, щоб була справедливість, і щоб діти не поступали у ВУЗи за гроші, тому що з таких спеціалістів мало користі. Так каже моя бабуся. Та і, зрештою, я сам це розумію. Цінуватися повинні справжні знання, а не долари чи євро. Моя мама дуже добре вчилася колись у школі, але що з того вийшло? Абсолютно нічого. Вона поїхала в Італію у пошуках грошей для моєї кращої долі. Заради грошей вона багато терпить. Вона працює санітаркою у лікарні, доглядаючи хворих, піклуючись про них, їхнє здоров’я. Це несправедливо, це навіть образливо, що у своїй державі людина не має роботи, не може прогодувати одного сина і себе. Страшно також, коли молоді люди часто не можуть знайти місце праці після закінчення навчання. А як жити? Піти красти чи стати «бомжем»? Та це не вихід! Це – великий гріх перед Богом, перед собою і перед людьми. 

(Валентин Жанський, учень 5 класу, с. Давидівці, Чернівецька обл.)

Ми, діти своєї вулиці, шануємо всі свята наших земляків, їхні традиції і звичаї. Ми живемо на одній землі, яка зветься Буковиною і входить до складу України. Як вода з крапельок, так наша держава складається з родин різних національностей. Тож маємо поважати один одного; бо ж «під одним небом ходимо», як кажуть старші люди. Одна земля, одне небо, і Бог над нами – один. Все так просто і ясно, що ясніше і бути не може. Тільки дивно, що дорослі цього не розуміють – розділились на партії, на віри, на національності. Ми так мало хочемо від дорослих: по-перше, щоб у світі був мир і не вмирали на війні діти або їхні батьки. По-друге, щоб нас не мучили у школі вчителі, а навчали, щоб не карали оцінками. По-третє, щоб дорослі нас розуміли і не втручались у наш світ дитинства (ми – діти – між собою розберемося самі). А від Уряду, Президента, Верховної Ради просимо створити такі умови в Україні, щоб наші батьки не виїздили на заробітки за кордон. Ми хочемо, щоб вони були з нами. Ми всі без батьків. Нас лишили на бабусь і дідусів. 

(Юліанна Гаврилюк, 16 р., м. Вижниця, Чернівецька обл.)

Давайте разом зберемось в полі
Чи на майдані (аби на волі)
І запитаєм людей і Бога,
Чи нам потрібна якась підмога,
Щоб зрозуміти, чому Вкраїна
– Неначе прірва чи домовина:
По однім боці мільйони злиднів,
А ген по другім – маєтки видні,
Ліси й заводи, мільярди грошей.
Тож звідки криза, скажіть, хороші.
Аж от гукає Тарас до миру:
«Пора, братове, гострить сокиру!»
Сокира в Бога лежить віками.
Де ж наші Гонти з Залізняками?
Кругом, куди б не моргнули ви,
«Раби, подножки» і «грязь Москви».
І на гетьманів надії мало.
Вони посіли народне сало
І стережуть його, мов коти.
А щоб народ свій уберегти,
Немає в них і часу, й бюджету.
А про сокиру, Тарасе, де там...
Давно змудріли пани-гетьмани:
Вони тепер в нас – недоторканні.
Для себе пишуть самі закони,
Щоб в їх кишенях велись мільйони,
Їм літаки і на Канарах вілли.
Питаєш, правду куди поділи?
Сам знаєш дивний вкраїнський стан:
Бідняк працює – а гладша пан.
Хіба що, Боже, ти нас почуєш,
Усі трибуни їм заблокуєш,
Щоб не хвалили себе пихато,
А влаштували й народу свято.
Веди до правди свій люд, Тарасе.
Все подолаєм, коли ми разом. 

(Олексій Кльокта, учень 11 класу Малобудищанської ЗОШ)

«Хочу, щоб Україна була за рівнем економіки серед світових лідерів; хочу, щоб хабарництво відійшло в минуле; хочу, щоб освіта і медицина були безкоштовними; хочу, щоб люди в метро й автобусах посміхались, бо вже не допікатиме питання, де заробити на хліб насущний і що обрати: заплатити квартплату чи купити ліки для хворої матері; хочу, щоб вулицями, як перекотиполе, не літали папірці від морозива й пакетики від анчоусів; хочу, щоб слово «податкова» не змушувало руки нервово тремтіти; хочу, щоб анекдоти про ДАІ стали неактуальними; хочу, щоб словосполучення «чесна влада» перестало бути оксимороном; хочу, щоб пам’ятники Леніну перекочували у музеї (звісно, не всі – лише кілька, для історії, щоб нащадки змогли колись «помилуватись») або були використані у якихось суспільно корисних проектах – як матеріал; хочу, щоб у кіосках з’явились жіночі журнали українською мовою; хочу, щоб, коли лунає Гімн, руку клали на серце не тому, що «так треба», а тому, що так відчувають...

Їх сотні, цих «хочу...». Моя власна утопія, мій варіант казки про Попелюшку, про чудесне перетворення України. Програма-максимум. Є й інша – програма-мінімум. Все просто: хочу, щоб люди перестали боятись завтрашнього дня. Бо знатимуть: в Україні він точно буде, завтрашній день, і будемо ми, українці, – вільні, заможні, щасливі. УКРАЇНСЬКІ».

Як виховати у дитини любов до Батьківщини?

Виховати у дитини любов до Батьківщини повинні батьки і дорослі, які наділені подібними повноваженнями. Це - вчителі, вихователі, наставники та ін. Але у вихованні у дитини любові до Батьківщини головну роль відіграють батьки. Саме від їх ставлення до Батьківщини, як вони демонструють свої почуття до рідних місць, і буде залежати, які почуття можуть зародитися в дитині. У дитині треба порушити інтерес до історії країни і почуття гордості за національні перемоги. Ось тоді у нього можуть проявитися і інші почуття, наприклад, причетність і повагу до свого краю. Любов до Батьківщини, прихильність до місця народження, повага до своєї мови, традицій і культури - ці поняття включаються в один термін "патріотизм". 

Виховуючи в дитині патріотичні почуття, потрібно підтримувати в ньому постійний інтерес і цікавість до всіх подій, які відбуваються в країні. Необхідно розмовляти з дітьми про всі випадки та явища, що відбуваються в суспільно-соціальної та суспільно-політичного життя держави. У майбутньому всі ці явища стануть для нього цікавими та близькими. 

Не можна любити Батьківщину, але при цьому не відчувати з нею тісного зв'язку. Для цього дитина повинна знати, як любили, берегли і билися за Батьківщину їхні дідусі та бабусі. Глибоке почуття любові до Батьківщини завжди живе в людях, саме це почуття і "змушує" їх піклуватися про Батьківщину. 



Чому потрібно виховати у дитини любов до Батьківщини? Бо таке виховання є результатом довгої і цілеспрямованої діяльності. Тому патріотичні виховання потрібно починати з самого раннього дитинства. Ще в давнину дітям намагалися переконати, щоб людина була щасливою, їй потрібно щасливе Батьківщину. В даний час і в дитячих садах, і в школах робиться дуже багато корисного в цих цілях. 

Зараз відроджуються багато забутих національні традиції, вивчаються і відновлюються історичні цінності. В області формування патріотичних почуттів одним з головних чинників в залученні дітей до історичних цінностей є знайомство дитини з його родоводу. Діти повинні почати патріотичне навчання ще в дошкільному віці. З ранніх років у них треба формувати відповідальність і почуття обов'язку по відношенню до рідних і Батьківщині. Фахівці стверджують, що ще в ранньому віці в дитині прокидається зацікавленість до багатьох речей. Також з цього моменту починається пізнання дитиною багатьох моральних цінностей, заснованих на любові до рідних місць. Патріотизм дитини формується концентрацією багатьох знань, а також єдністю поведінки і відносин. 

Питання: "Як виховати у дитини любов до Батьківщини?" Має один універсальний відповідь. Спочатку потрібно навчити дитину бути добрим, відповідальним та небайдужим. Потрібно пробудити в ньому до чого-небудь почуття прихильності. Але насамперед необхідно "навчити" дитину бачити красу, яка оточує його. Дитина, що не любить природу, не зможе полюбити Батьківщину. Відчуття захоплення багатствами навколишнього середовища і дарами природи є попередником справжнього патріотизму. Тут термін "навчити" має лише умовний характер. Ніхто не повинен насильно садити дитину за парту і пояснювати йому красу квітки або дерева. "Навчання" проводиться щодня і в ненав'язливій формі: під час прогулянки, в поході в ліс або подорожуючи по місцевих визначних пам'ятках. 

Дитині можна показати історичні та культурні пам'ятки рідного міста або розповісти йому про героїчні подвиги дідуся, який зовсім юним захищав Батьківщину від фашистських загарбників. При цьому кожен конкретний похід або розповідь повинна асоціюватися з Батьківщиною. Адже найяскравіші і позитивні переживання людина отримує в дитячому віці і зберігає це в пам'яті. Саме тому з малих років людині потрібно побачити красу рідних місць і дізнатися історію своєї Батьківщини і родини. 

Дорослі повинні навчити дитину бачити пам'ятки, помічати навколишню красу, відзначати неповторні особливості рідної вулиці і свого міста. Ця робота здійснюється кожного дня вихователями і вчителями, а батьки закріплюють все це, висловлюючи своє ставлення до побаченого, почутого і вивченого дітьми. У дитині будуть формуватися громадянські почуття. 

Таким чином, любов до Батьківщини у дитини формується в перші роки його життя. На зародження цього почуття впливає патріотична атмосфера, яка спостерігається в сім'ї, в школі, в дитячому саду і т. д. Особливу увагу дитини приваблює життя і робота оточуючих людей на благо Батьківщини, події, які відбуваються в державі, національні свята, спортивні змагання та ін Крім того, високий емоційний підйом викликає контакт дитини з природою. 



Дорослі повинні пам'ятати, що якщо вони щиро люблять свій рідний край і демонструють цю любов своїм дітям, тоді їх діти теж будуть сильно любити Батьківщину, а патріотизм не буде для них порожнім поняттям. Необхідно постійно показувати дітям привабливі сторони любові до рідних місць і навколишньому середовищу. Ось тоді можна повністю бути упевненим в тому, що їхні діти стануть самими гідними громадянами своєї Батьківщини. Важливо пам'ятати, що патріотизм є вираженням єдиних почуттів громадян країни у формі національної гордості, а також у вигляді шанобливого ставлення до інших народів. Наприклад, найяскравішим виразом патріотизму можна назвати вираження почуттів любові та гордості людей після польоту першої людини в космос.